nashastoronka (nashastoronka) wrote,
nashastoronka
nashastoronka

НАША СТОРОНКА 3

Педагогична секція Закарпатського областного
научно-културологичного
общества им.А.Духновича

Русинська гуманітарна народна школа

НАША СТОРОНКА

Рочник І Число 3 Март, 2009 р.

Ужгород – 2009

До наших читательув
Из каждым разом розширяться круг наших читательув як межи прямыми хоснователями “Нашої сторонкы”, так и тыми, ко переживать за русинські школы и любить прочитати штось інтересноє, што предлагаєся дітьом и їх родителям.
Поправді так оно и є. Хоть журнальчик маленькый, айбо уже помістилося у ньому много такого, што не так просто найти и прочитати десь инде. Як видиме, розширяться и тематика публікацій.
Ширше починаєме говорити за екологичні проблемы, бо они назріли у нашому краю доста остро: нищеня природы, злодійська рубка хащув, засміченя річок, водоймищ, парковых зон, улиць...Дякуєме обласному благодійному фонду “ЕКО-БЕЗПЕКА” (Садоха М.М.) за поддержку наших домагань, за інтерес до нашої роботы. Дякуєме учителькам Мегелі А.М. из Перечина, Попович О.Ф. из Поляны за перші інформації на екологічну тематику. Думаєме, што и другі учителі Русинської гуманітарної школы из свойими діточками заженуть для четвертого числа “Нашої сторонкы” інтересні матеріалы из свої екологичної практичної роботы.
И надале чекаєме от Вас нову інтересну пошту и Вашу думку за наш часопис “Наша сторонка”.
Редакція
















В.Микита “Весняні турботи”
ЮЛІЙ СТАВРОВСЬКЫЙ-ПОПРАДОВ
(До 100-літя смерти русинського публіциста,
філолога, етнографа, педагога, російськоязычного
поета, общественного діятеля)

Уже самоє дитинство лишило помітный слід на личности Ставровського-Попрадова. Родный Сулин, де родився, його неповторна красота, добрый народ прискіпили будущому поету остроє чувство приналежности до свого русинського народа. Сільська школа, перші знаня, взяті из Букваря А.Духновича, дуже сильно приязали Ставровського до русинської културы. Учився в Левочі и Пряшові. Туй под вплывом учителя Ю.Годобая полюбив и изучив руськый (русский) язык и литературу. У сесь час у Пряшові организовалося общество Иоанна Крестителя, якоє постаралося за інтернат для русинськых студентув. Глубоко познав творчество А.Духновича, образ Будителя глубоко запав у душу молодого гімназиста и став для нього путєводнов звіздов. Пак учився в Будапештському університеті (1868-1874), познакомився из славянськов литературов. Подружився из великым російськым ученым и дипломатом К.Кустодієвом. Туй почалася и дослідницька робота Ставровського по вопросах исторії, філології, педагогикы, фолклора, етнографії.
Єдночасно сесь період совпав из наступом денаціоналізації славянськых народув, у т.ч. и русинув. Были запріщені новинкы “Світ”, “Сова”. Многі из передовых русинськых інтелигентув мусіли утікати у Росію ( В.Кимак, М.Молнар, П.Феєрчак, Є.Бачинськый, Е.Грабарь). Ставровськый у сих условіях пройшов добру защитну ідейну закалку.
У 1874 році рукоположеный у священникы. Чотыри рокы быв канцеларистом у Пряшевськуй єпархії, а из 1879 року до самої смерти служив священником у Чертежному на Межилаборщині, де проводив велику воспитательну и просвітницьку роботу межи парафіянами. Своє житьовоє кредо заманіфестовав у словах: “За народность мне святую готов пролить мою кровь”. Дуже продуктивным было житя Ставровського у Чертежному: написав много лінгвістичных статей, статей из етнопедагогикы, из исторії, етнографії. У 1883 р.выдав ”Руськый букварь”. Свою поезію печатав у новинках “Світ”, “Новый світ”, “Карпат”, у журналі “Листок”. Изобрав много фолклорных и етнографичных матеріалув и печатав їх у новинках и журналах. Свойим творчеством Ставровськый декларовав не лем свою любов до родного края и його културы, но и до ушиткого славянського світа. Выход из тяжкого соціального положення русинського народа, як и Духнович, Ставровськый видів у розширеню народної освіты. Свойими практичными ділами и пламенным словом учив отстойовати русинську націоналну ідею, держатися свого рода. Сесе завіщаніє Ставровського  Попрадова живоє и актуалноє и днесь.

Педагогичный портрет
русинської учителькы
ПОПОВИЧ Оксаны Федоровны
(Полянська русинська школа)

Оксана Федоровна Попович родилася у живописному селі из давными културными и націоналными традиціями – Голубиному 13 януара 1969 рока. У 1976 році почала учитися у Голубинськуй школі. Послі законченя восьмого класа, у 1984 році, поступила у Мукачевськоє педагогичноє училище (школьный отділ). У 1988 році успішно закончила педучилище из присвоєньом спеціалности учителя початкової школы и педагога-организатора. Ище студентков училища проявила талант до масової воспитательної роботы из дітьми, што успішно доказала за час педагогичної практикы.
Педагогичну роботу почала як учителька початкового класа у Свалявськуй школі-інтернаті. Сесе была у тот час престижна школа и практичными ділами треба было довести своє право на педагогичноє признаня. Из сив задачов Оксана Федоровна справилася на отлично.
У 1993 році переведена у Полянську ЗОШ І-ІІІ ст. из призначеньом єї на руководящу посаду педагога-организатора. Дуже любить свою роботу, любить дітей. Дуже авторитетна у школі позад свою продуктивну и хосенну педагогичну роботу. Єї честувуть учителі, дирекція школы. Або майліпше люблять єї діти, ученикы, бо она откликаться на всі їх запросы, задовольняє їх інтересы.
Оксана Федоровна – учителька из широкым діапазоном педагогичных знань, возможностей, она має природный талант педагога. А.Духнович говорив, што педагогика – се искуство и треба мати його от Бога и природы, а доставши його – треба вертати його дітьом, школі. Так робить Оксана Федоровна. Має добрі орієнтиры у планованю воспитательної роботы, у регламенті проведеня масової роботы из діточым колективом. Ініціатитвна, исполнительна, законопослушна, педагогічно прагматична. За добросовісну роботу много раз нагорожена дипломами и грамотами.
Як учителька Русинської гуманітарної школы показала свої способности на открытому уроці из географії 9 фебруара 2008 рока и достала высоку оцінку от колег и руководства школы.
Ище свіжі у памняти дны, коли Оксана Федоровна отсвятковала своє красноє 40-літя у розцвіті фізичных, духовных и творчых сил. Наша редакція, ушиткі русинські учителі, активісты русинського ренесанса обєднувуться у порздоровленях и пожеланіях Вам, Оксано Федоровно, много людського щастя, здоровля и продуктивної роботы в имня укріпленя русинської націоналної ідеї и на многая и благая літа.
М.Алмашій











На уроці русинської литературы
**********************
Русинська школа вводить нові методы учніня

У 2008-2009 учебному році учителям русинськых школ рекомендовалося проводити урокы такыми методами, обы ученикы розширяли кругозор, училися логично думати, аналізовати и синтезовати програмный матеріал. Сякоє мож робити, кить хосновати порунялно-историчный метод при аналізі фактув, событій и спиратися при сьому на причинно-наслідковый звязок. Многі спершу отнеслися до сього скептично, недовірливо. Або отвореный урок Анны Михайловны Мегелы у Перечині розвіяв ушиткі сумнівы. Она доказала, ош сяка методика дає май великый ефект. Сесе подтвердили и учителі, котрі слухали урок по творчеству Є.Фенцика. Мотив патріотизма май красно выразився у отрывку “Карпаты”, якый перевела Анна Михайловна из російськоязычного твора Є.Фенцика.

К А Р П А Т Ы

Мальовані Карпаты, як сьте ся сприятельовали из душов русинського чоловіка! Угрорус без вас, видить ся, и жити бы не муг. Ушиткі вершкы, ушиткі полонины знані нашим пастырям…
Ушитко туй милоє русинському серцю: и ярь, коли многі поточкы, бавлячися, біжать из вершка по звивистых поточинах, хащах наповнять ся потячым трілкованьом, а по ораницях розлігать ся добросердный голос орача; и літо, коли у спеку хаща чалує-приманює до свої прохолодної тіни, а криштальові студникы, хащові малины и ягоды приворожувуть свойив свіжостив; и осінь, коли хащі у ранушньый час озывавуться збирачами грибув и орішкув, а осінньый вихор смутновато завывать и пригынать вершкы дререв, из якых паде на землю, крутячися у воздусі, пожовклоє листя; и зима, коли ушитко завмерать и покрываться білым покрувцьом; річкы и поточкы, заковані ледом; санчата, як стріла летять из бережка по блискучому снігу, у ясный день отбивавуться міліоны сонць.




















Мегела П.М. веде урок русинської дитературы


Ушитко, ушитко є нам милоє у Карпатах, серця наші приковані до них, и не є межи нами ани єдної русинської душі, котра бы хотіла утсі отыйти на плодоносні медом и молоком заповнені долины.
Булше як тысячі рокув, ище до прихода мадяр, туй жили наші добродушні предкы. Были бурі, непогоды, а Карпаты усе обставалися містом бываня угроруського (русинського) народа. Кедь мадяре завойовали днешню Мадярщину, то руськый народ надале обстався у Карпатах. Надыйшла татарська навала, Бейла IV утік на юг, но и Батый изчез; татары перейшли и половці, и печенігы, и куманы, и туркы, и усяка дичина, а мы усе жиєме у наших любимых Карпатах.
Правда, десь мрак спустився на наші мальовані горы: истискать нас усяка нечисть, нищить хащі, запаскужує криштальові поточкы и рікы…
Но каждый правдолюбивый честный чоловік мусить признати истину: народ, котрый так приязаный до свого края, котрый так любить свою отцюзнину, свуй язык, віру, обычаї, є народ мирный, послушный и робутный – и вун достойный ліпшої долі.
Кедь ся у туй истині ушиткі пересвідчать, тогды ачей на наші Карпаты наново засвітить сонце и розжене ся мрак, котрый подаякі недоброжелателі згущавуть над нашим небосклоном.
О, тогда ище красшыми будуть видітися наші мальовані Карпаты, тогда воздух у них буде ище благовонішый, журчаня топочка веселішым, трілкованя соловя притягаючым, а житя – солодшым. Тогда буде потіхою жити у лоні Карпат.
(Перевод из російського А.Мегелы)








Лауреаты конкурса декламаторув (2008)


Анна Легеза Михаил Абель Євгенія Гебеш
(Плоскоє) (Свалява-Быстрый) (Голубинноє)






Русинська гуманітарна народна школа и
актуальні проблемы усокоченя природы.

Даякі думкы из выступа
головы благодійного фонда “ЕКО-БЕЗПЕКА”
САДОХЫ М.М. на Межинароднуй научно-практичнуй конференції в Ужгороді 14-17 юнія 2008 рока

”Усокоченя довколишньої природы и раціоналного хоснованя природных богатств є неотділимов частив процеса общественного розвитка державы.”.
“Днесь актуалным обстаєся вопрос розробленя Екологичного кодекса Украйины, у якому передвидяться основні напрямы державної політикы по усокоченю довколишньої природы, изхосновня природных богатств и забезпеченя екологичної безпекы”.
“Екологичный баланс нарушеный, чоловік поставленый перед фактом появы необратимых губительных процесув у природі, у тому числі и природных поновлюючых сил”.
“Дуже треба подносити общу культуру населеня, у тому числі и екологічну. Є потреба екологізації свідомости каждого окремішнього чоловіка и общества у цілому, гармонизації взаємоотносин чоловіка и природы…Чоловік мусить подчиняти своє діятельство природным законам, поновльовати и примножовати природні ресурсы.”

Яку екологічну роботу проводять ученикы
русинськых школ?

Перечинські діточкы ведуть догляд за водными жерельцятами в урочищах «Кодабыш» и “Высока”.
Учениця русинського класа Прокіпчук Діана (учителька Мегела А.М.) приняла учась у областному конкурсі “Усокотиме природу Закарпатя” и заняла ІІ місто; намальовала 5 малюнкув на тему екології и написала творчу роботу “Не рубайте ялинку”.
Ученик 8 класа Игорь Мошак досліжує тему “Екологічна ситуація у Перечинському районі”.
Сеї яри ученикы учителькы Анны Михайловны Мегелы будуть розчищати русло поточка “Вілшава”.

Учениці Полянської русинської школы (учителька Попович Оксана Федоровна) розроблявуть цілу програму робут по усокоченю хащової флоры довкола с.Поляна, из яков мы познакомимеся у слідуючому номері ”Нашої сторонкы”.

ЗАПАМНЯТАЙМЕ:

І.-Корінноє населеня края (русины, мадяре, німці, словакы, румуны) є головным гарантом сохранности и усокоченя природы.
-Будущоє нашого края залежить майбулше от повагы до природных и духовных цінностей містных люди – майвірных своюй земли.
-Прийшлі (чужі люде) николи не любили и не будуть любити нашу землю и сокотити наші богатства. Для них Карпатська природа – лем средство наживы.
-Ґаздувськоє ставленя до природы, до хащув, рік, поточкув, де земли – было и обстаєся головным правилом житя подкарпатськых краян.
(По матеріалах Межинародної конференції: “Церква і навколишнє середовище: Європейський досвід та українські перспективи” в Ужгороді 14-17 червня 2007 р.// Ужгород, 2007. – С.38).

ІІ.Обы заниматися екологичными проблемами, треба каждому завсвойити такі терміны (понятя): “Екологична култура”, “екологичноє просвітительство”, “екологична отвітственнусть”, ”споживацькоє ставленя до природы”, “екологична катастрофа”.

НАРОД УЧИТЬ НАС:

Бережи природу для людського роду.
Кедь ты честного роду, не губи природу.
Коли хворі воздух, земля и вода – ушиткым біда.
От природы не лем забирай, а што юй треба – дай!
Природу не губіть, а любіть.
Ко у чистуй природі бывать, тот серцьом отпочивать.
Ко до природы из теплотов, она до того з добротов.

НАРОДНА МЕДИЦИНА РАДИТЬ

-Цінторія – добрый лік на жолудок (утрунок).
-Цвіт из бузины – добрі малым дітьом от кашля.
-Листя липы, малины, цвіт дербанкы и акаца – добрі на чай от кашля.
-Лопух и припутник – добрі, коли рве на тілі.
-Лист из табака, білої лелії, из вина – класти на тіло, кедь напухне.
-Корінь мандраґулі (німиці) – добрый мастити тіло от гостця.
-Косиці жовтої ружі – добрі, коли давить на шиї.
Задача: Сообщіть нам даякі нові народні лікы и от чого они добрі.

ИЗ ИСТОРІЇ СЕЛ ПОДКАРПАТЯ
Село Люта В.Березнянського района
(До 455-літя существованя)
Люта в давных часах лежала дуже набоці. Не мала споєня из другыми селами. Людей было у нюй мало, и, як говорить переказ, были дуже дикі и ходили красти у другі села, зато назвали їх лютыми, т.є. злыми. От сих першых жительув достало имня село.
Коли заосновано село, довго не знали. Днесь мы знаєме, ош оно засновано у 1559 році. Точно извістно, што у 1705 році мало церьков, котру мальовав тот самый малярь, котрый мальовав и днесь стоячу вышанську церьков (Вышанська церьков – Михайловська – у селі Вышка деревляна церьков збудована у ХVІІ ст.).
От 1805 рока Люта мала свого священника и свою парохію. В роках 1805 – 1818 метрикы записовалися по-руськы, в роках 1818 – по-латинськы. От 1850 до 1878 –знова по-руськы. От 1878 до 1920 – по-мадярськы. Дале – опять по-руськы.
В роках 1850-1818 избудована дорога, котра изязала Люту из селом Чорноголова. От сього часа у Люті почався културный живот. Народ булше сообщався из другыми людьми, привчився но новых звычаюв.
От 1860 рока у Люті дійстує греко-католицька церьковна школа. От 1902 рока – державна.
У Люті 1926 рока проживало 3121 русинув, 86 жидув, 13 чехув, 8 мадярув.
Головноє занятя русинув – хащові роботы. Рубали ялиці, тесали шліперы. Одежа їх проста, домоткана – полотняна вишивана сорочка и сірак. Жоны и дьувчата мали у волосю запліткы, на голові жоны мали чепець, а на ньому платину (хустку). Дьувкы – лем платину (хустку). Їда была доста худобна: молоко, крумплі, овсяні ощипкы авать чир и ”гимболя” из мелаю.
Часто веселилися – ци на свальбі, ци на комашнях. Коли дако умре, ушиткі мужі из родины ходили без клебана, докі не погребли мертвого. За тот час сусідам не яло было робити.
Околиця села гориста. Назвы гур усі руські: Маркув Потук, Лицьув Вершок, Токарні, Зломище, Полонина Руна, Обнога, Могурка. Ріка Люта зберать менші потокы – Заломеный, Бабин, Чомакув, Ковальув, Яцькув, Росолянка. Є туй и минералні воды: “гостьова” и солена. На горах часто мож найти кристальовый кремінь чистої барвы, як вода.
Историчных памнятникув у селі не было. Хіба лем єден стул о.Бачинського, при котрум два разы сиділи, їли и пили російські воякы – 1848 и 1915 роках.


Я Р У С И Н
(Бесіда Ивана из Ферком, котру мож
показати на сцені у формі діалога)

Ферко:”Я русин быв, есмь и буду!”
Иван: Чуву, научився ты добрі стих, або ци розумієш ты його?
Ферко: Як то: ци розуміву? Што туй треба розуміти?
Иван: Ци знаєш ты, чому ты єсь русином?
Ферко:Смішный вопрос! На сесе отвічать сам поет: “Я родився русином!”
Иван: Добрі отповів ты, або обысь пам’ятав и на далші слова поета: “Остананусь єго сыном!”
Ферко:Чудный ты днесь, Иване! Нашто мені памнятати так дуже сесі слова?
Иван: Завто, Федорику, обы ты навсе обстався русином, обы ты ниґда не ганьбився свойим родом, обы ты гордився тым, ош ты русин!
Ферко:Як то? Та суть и такі, котрі ганьбляться тым, ош они русины?
Иван:Ой-йой, ци не суть. И давно были такі, и теперь такі суть.
Ферко:Но, та я так не буду поводитися. Я усе буду русином!
Иван:Радувуся, ош ты так гордо кажеш. И думаву собі, ош так бы мали себе чувствовати ушиткі русинські діти, ученикы русинськых школ на Подкарпатю.
Ферко:Та правда! Айбо не сердися, Иване, теперь я тя дашто буду звідати.
Иван:Но та слухаву тя.
Ферко:Повіж, кулько русинув є на Подкарпатю?
Иван:Нянько ми казали, тай читав им у книжці, ош до недодавна было около 400 тысяч русинув, а теперь обсталося дуже мало: лем высше 10 тысяч.
Ферко: Інтересно, куды ділися другі? А ци живуть ище даґде русины?
Иван: Живуть, адде недалеко коло нас, на Словакії.
Ферко: А ци много їх є?
Иван:Давніше было їх 200 тысяч, а теперь (так писали у новинках) лем 24 тысячі.
Ферко: А они такі самі, як и мы?
Иван: Такі самі. У них така сама віра, такый самый язык, обычаи. Они наші рудні братя. Поділила нас лем границя. Они живуть у Пряшові, Межилаборци, у Свиднику, Гуменному и многых другых городах и селах. Печатавуться у них новинкы, журналы на русинському языку. Є у них державні русинські школы…Їх держава признає за окремішньый народ и поддержує їх.
Ферко:А подкарпатськых русинув не признавуть за народ?
Иван: Наша Украйина ище не признає русинув. Може, колись признає...
Ферко: А де ище є русины, окрем Словакії?
Иван:Є дакулько русинськых сел у Румунії. Майвеликый город у них Мараморош-Сигот, давный головный город ушиткої Мараморощины. Теперь у Румунії записалися русинами лем около двох тысяч люди.
Ферко: А ци правда, ош русины суть у Польщи, у Мадярщині?
Иван: Правда. Польські русины называвуть себе лемками, руинами-лемками. Они до нас дуже близькі по языку, по звычаях. И у Мадярщині суть русины. Їх около 3 тысячі. Я видів їх дуже красный журнал “Русинськый світ” и дашто м читав (як єден чоловік спас от смерти маленьку серну). А ище дуже много русинув є у Америці, які перейшли туда жити и заробляти гроші ище сто рокув тому назад. Теперь русинув у цілому світі около єдного міліона.
Ферко: Но теперь я порозумів, ош нас много на світі и можеме гордитися ош мы русины.
Иван: А ци знаєш, ко написав сесі слова ”Я русин быв, есмь и буду”?
Ферко:Як такоє мож звідати? Днесь лем май отсталый чоловік не знає, ош сесі золоті слова написав наш великый и мудрый просвітитель Александер Духнович!
Иван: А ци знаєш, ош сесі слова покладені на музику и стали народным гимном русинув?
Ферко: Як бы м не знав! Давай, заспівайме собі!

**********
Subscribe

  • Банальний етнобізнес Дмитра Дмитровича

    15 січня цього року колектив Свалявських учителів русинських шкіл звернувся з протестом до лідерів політичних сил різних напрямків щодо маніпулювання…

  • КАЛЕНДАР

    Головні церковні свята у 2009 році 7.01 – Руздво Христовоє; 19.01 – Богоявленя (Хрещеня Господнє); 15.02 – Сретеніє Господнє; 7.04 –Благовіщеніє…

  • НАША СТОРОНКА # 2

    Педагогична секція Закарпатського областного научно-културологичного общества им.А.Духновича Русинська гуманітарна народна школа НАША СТОРОНКА…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 1 comment